Птахи вдома: вибір виду, клітка, раціон, здоров'я та приручення

Птаха часто заводять як «просту» тварину: клітка на комоді, зерно в годівниці, вода в поїлці — і все. Через півроку з'ясовується, що папужка кричить щоранку о шостій, вискубує пір'я на грудях, боїться рук і не сказав жодного слова, а клітка виявилася замалою ще в перший тиждень. Причина майже завжди та сама: птах — соціальна істота з високою потребою в увазі, русі та розпорядку, а не жива прикраса інтер'єру.

Хвилястий папужка живе 8–12 років, корела — 15–20, великі папуги переживають господаря. Це рішення на десятиліття, і від того, що ви оберете й як облаштуєте життя птаха в перші тижні, залежить, чи буде він ручним і здоровим. Далі — про вибір виду, клітку й наповнення, раціон, поведінку, тривожні симптоми та приручення.

Кого заводити: види з різними вимогами

Найпростіший старт — хвилястий папужка: невибагливий, компактний, легко приручається, здатен навчитися говорити. Корела більша, потребує просторішої клітки й довших прогулянок, зате спокійніша й прив'язується до людини. Нерозлучників тримають переважно парою, і тоді на людину вони орієнтуються менше. Канарки й амадини не приручаються до рук, але дають спів і красу — це птахи для спостерігання, а не для спілкування.

Великі папуги — жако, амазони, ари — інтелектуально ближчі до дитини трьох-п'яти років: вони потребують щоденних занять, величезної клітки або вольєра й здатні на руйнівну поведінку від нудьги. Це не варіант «для початку», хоч би якою привабливою була ідея говірного птаха.

Одного птаха чи пару — залежить від того, скільки часу ви готові приділяти. Самотній птах прив'язується до людини сильніше й краще навчається, але потребує кількох годин спілкування щодня. Пара розважає одне одного, проте лишається дикішою. Найгірший варіант — один птах у порожній квартирі по 12 годин: саме так починаються крики, самоскубання й нав'язливі рухи.

Клітка: розмір, прути й місце в кімнаті

Клітка має бути такою, щоб птах міг зробити кілька змахів крилами, а не лише переступати з жердинки на жердинку. Для одного хвилястого мінімум — приблизно 40×25×40 см, і це саме мінімум: довша клітка завжди краща за високу, бо птахи літають горизонтально. Для корели потрібна вдвічі більша, для нерозлучників — просторіша за рахунок довжини.

Відстань між прутами підбирають за видом: 10–12 мм для дрібних птахів, 15–20 мм для корел і середніх папуг. Занадто широкі прути — це ризик, що птах застрягне головою. Прути краще горизонтальні, принаймні на частині стінок: по них зручно лазити. Форма — прямокутна; круглі клітки дезорієнтують птаха й не дають йому кута, у якому можна почуватися захищеним.

Місце вибирають не менш уважно, ніж саму клітку. Підійде світла кімната без протягів, на рівні очей або трохи нижче, однією стінкою до стіни — так птах почувається спокійніше. Не підходять кухня (випари, перепади температури), підвіконня під прямим сонцем і прохідні місця, де повз клітку постійно хтось рухається. Окремо про кухню: перегрітий посуд із антипригарним покриттям виділяє випари, смертельні для птахів за лічені хвилини — це стосується й аерозолів, ароматичних свічок та паличок для запаху.

Що всередині: жердинки, годівниці, іграшки

Пластикові жердинки однакового діаметра — найпоширеніша помилка. Лапи птаха потребують різного обхвату, інакше з'являються натоптиші й деформація пальців. Оптимально — гілки листяних дерев різної товщини (яблуня, верба, липа), обшпарені окропом перед установленням. Розміщують їх так, щоб хвіст не торкався стінок, а послід не падав у годівницю.

Годівниць зазвичай дві-три: під зерносуміш, під вологий корм і мінеральну підгодівлю. Поїлку зручніше брати закриту — у відкриту потрапляє лушпиння й послід. Купалка потрібна більшості видів: одні охоче купаються самі, інших обприскують із пульверизатора теплою водою.

Іграшки — не розкіш, а профілактика проблем із психікою. Канати, гойдалки, дзеркальця, фуражні іграшки, у яких треба добувати корм, зайнятість дзьоба гілками — усе це замінює птаху ту роботу, якою він займався б у природі. Іграшки варто міняти місцями раз на кілька тижнів: незмінна обстановка набридає. І ще одна деталь, про яку згадують пізно: переноска потрібна раніше, ніж здається, — до ветеринара птаха не возять у клітці.

Корм: із чого складається раціон

Основа для більшості декоративних видів — якісна зерносуміш або гранульований корм, підібраний саме під вид: суміш для канарок не годиться папузі, і навпаки. Гранульований корм зручний тим, що птах не вибирає з нього улюблені зернята, залишаючи решту, — але привчати до нього треба поступово.

Крім зерна, щодня потрібні свіжі овочі й зелень: морква, кабачок, огірок, листя салату, кульбаба, подорожник, пророщені зерна. Фрукти дають дозовано, як ласощі. Джерело кальцію — мінеральний камінь і сепія — має бути в клітці постійно, особливо у самок.

Категорично не можна: авокадо, шоколад, кава й чай, алкоголь, солоне, смажене й жирне, цибуля й часник, кісточки яблук і вишень. Молочні продукти птахи не засвоюють. Годують зазвичай раз на день, стежачи, щоб у годівниці не накопичувалося саме лушпиння — воно легко створює ілюзію повної миски, поки птах голодує.

Поведінка й здоров'я: коли час до лікаря

Птахи живуть за світлом: 10–14 годин активності й 10–12 годин темного, тихого сну. Птах, який не висипається, стає дратівливим і крикливим — часто достатньо накривати клітку на ніч, щоб проблема зникла. Крик уранці й увечері нормальний, це перекличка; постійний же крик означає нудьгу, страх або нестачу уваги.

Самоскубання, нав'язливі рухи по колу, агресія до рук — майже завжди наслідки стресу, тісноти або самотності, а не характеру. Розбираються з ними, змінюючи умови: більше простору, більше занять, більше передбачуваності в розпорядку.

Головне, що варто знати про здоров'я: птах приховує хворобу до останнього, бо в природі слабкий стає жертвою. Тому будь-який із симптомів — сидить нахохлившись на дні клітки, спить удень на обох лапах, дихає з ривками хвоста, має виділення з ніздрів, змінений колір чи консистенцію посліду, різко схуд — це привід звертатися до ветеринара-орнітолога того ж дня, а не спостерігати ще тиждень. Нового птаха тримають окремо від інших щонайменше 30 днів карантину, а сезонна линька з тимчасовою млявістю — нормальне явище, якщо птах не втрачає апетит і не лисіє плямами.

Приручення й навчання

Приручення починається не з рук, а з довіри до простору. Перші дні птах просто звикає до нового дому, голосів і розпорядку. Потім — тиха розмова біля клітки, ласощі з пальців крізь прути, відкриті дверцята й терпіння, поки він сам зважиться вийти. Ловити птаха руками, витягати з клітки силою чи підрізати крила заради «швидшого результату» не варто: страх формується за один епізод, а довіра — тижнями.

Говорити вчаться переважно самці хвилястих папужок і корел, зазвичай після трьох-шести місяців, і працює тут не кількість повторень за день, а регулярність: кілька коротких занять по 5–10 хвилин щодня краще за годинний марафон. Слово повторюють з однією інтонацією, у той самий час, найчастіше вранці.

Прогулянки поза кліткою потрібні щодня — від години. Перед ними зашторюють вікна й вимикають дзеркала, прибирають гарячі поверхні, отруйні кімнатні рослини й дрібні предмети, які птах може проковтнути, зачиняють двері й кришку унітаза. Найкраща схема — годувати після прогулянки: тоді птах повертається в клітку сам, і кожен вечір не перетворюється на лови.