ru
ua

Декоративні гризуни: правила безпечного утримання й догляду

Любителі свійських тварин із різних причин заводять декоративних гризунів. Найчастіше з метою привчити дитину до відповідальності й догляду за вихованцем перед покупкою більшого звіра: кота або собаки.

Хом’яки, наприклад, невибагливі в догляді й більше підходять для спостереження, ніж спілкування. Декоративні щури піддаються дресируванню. Морські свинки підкорюють умінням видавати різноманітні звуки. Шиншили зі своїм густим хутром, білячим хвостом і видовженими вухами надзвичайно милі. Кролики, яким дозволено вільно пересуватися кімнатою, метушливі й енергійні. Важко повірити в те, що такі кумедні, маленькі й пухнасті звірята можуть завдати шкоди здоров’ю дітей. Але неприємностей можна уникнути, якщо вчасно подбати про комфорт і безпеку проживання гризунів в умовах будинку або квартири.

Алергія

Побутує помилкова думка про те, що алергічну реакцію викликає суто шерсть тварин, і придбання лисих порід гризунів із теплою зморшкуватою шкірою може стати розв’язанням проблеми. Але це не так. Алергія виникає на запах від звіра, його шкірний жир, вушну сірку, сечу, екскременти, білкові виділення слизових оболонок, виділення мускусних залоз. Крім самої тварини, алергенами можуть виступати:

  • Підстилковий матеріал, який використовується як наповнювач для клітки
  • Харчові продукти (зернові суміші, гранули, вітаміни, підгодівлі)
  • Пісок для купання шиншил
  • Лікарські препарати з аптечки першої допомоги вихованцеві
  • Продукти життєдіяльності гризунів

Показово, що речовини, що містять подразники, зберігаються поза носієм. Відходи життєдіяльності гризуна потрапляють у повітря, змішуються з пилом і поширюються приміщенням. Тобто необов’язково брати тварину в руки, щоб проявилася алергія. Досить просто побувати там, де вона перебувала певний час. Алергени можуть накопичуватися в організмі людини і проявитися досить несподівано, через кілька місяців після придбання домашнього улюбленця. Навіть більше, власники домашніх гризунів є переносниками алергенів у громадських місцях.

Типовим проявом алергічної реакції на вихованця вважається:

  • Алергічний риніт, що супроводжується закладеністю носа, рясними виділеннями, чханням і свербінням у носі
  • Подразнення в ділянці очей, кон’юнктивіт
  • Труднощі з диханням, нав’язливий кашель
  • Шкірні реакції (кропив’янка, атопічний дерматит)

Запущена хронічна алергія трапляється не так рідко, як може здатися на перший погляд. Якщо вчасно не звернутися до лікаря, алергія може спричинити ряд несприятливих ускладнень: ослаблення імунної системи, запалення дихальних шляхів, підвищену стомлюваність, слабкість, нервовість, загострення бронхіальної астми й навіть проблеми зі сном.

Підтвердити підозри про походження алергії можна тільки після дослідження шкіри на алергопроби й аналізу крові. Методик позбавлення від алергічних реакцій придумано багато, але жодна з них не дає гарантованого результату, якщо не обмежити контакт із подразником. Якщо ви не готові розлучитися з домашнім улюбленцем, щоб полегшити неприємну ситуацію й нейтралізувати симптоми алергії, слід дотримуватися наступних рекомендацій:

  • Регулярно прибирати клітку гризуна
  • Щодня мити тварину спеціальним шампунем
  • Прибрати клітку з кімнат, де сплять дорослі або діти
  • Проводити прибирання клітки в марлевій пов’язці
  • Ретельно мити руки після спілкування з вихованцем
  • Користуватися повітряочищувачем
  • Частіше й ретельніше проводити вологе прибирання в приміщенні, де стоїть клітка з вихованцем
  • Особливу увагу приділяти чистоті стін
  • В побуті використовувати текстиль із тканини, пристосованої до частого прання
  • Тканинні штори бажано замінити на жалюзі
  • Позбутися будь-яких накопичувачів пилу (м’які іграшки, ворсові килими, сухі квіти та інше)
  • Мінімізувати фізичні контакти з твариною

Інфекційні захворювання

Декоративні щури не можуть бути переносниками інфекційних захворювань, оскільки вони не в першому поколінні вирощуються в зоомагазинах або домашніх (лабораторних) умовах, і в жоден контакт зі своїми дикими родичами не вступали. Але ризик бути зараженим від пухнастого улюбленця все-таки є.

Вибираючи декоративного гризуна, важливо пам’ятати про те, що домашні дрібні гризуни є переносниками і джерелами такої хвороби, як іерсініоз. Збудники цього інфекційного захворювання були виявлені ще наприкінці дев’ятнадцятого століття. Передається ієрсініоз фекально-оральним шляхом і призводить до розвитку системних алергічних і запальних реакцій. Зазвичай бактерія потрапляє в організм людини разом із водою, забрудненою екскрементами хворих тварин. Приблизно через один-три тижні у хворого з’являються симптоми звичайної кишкової інфекції, після цього відбувається запалення лімфатичних вузлів в області живота, потім проявляються болі, як під час апендициту. Встановити правильний діагноз допоможе аналіз крові. Прогноз у цій патології зазвичай сприятливий і на тлі комплексного лікування пацієнт швидко одужує.

Як би ви не любили свого домашнього вихованця, цілувати його милу мордочку все ж не варто. У лютому 2012-ого року в Австралії було зафіксовано випадок зараження жінки стрептобацільозом після поцілунків зі своїми домашніми щурами. Стрептобацильозом називають бактеріальне захворювання, що протікає з проявом лихоманки, інтоксикації, поліартриту й висипу. Без лікування стрептобацильоз може призвести до смертельного результату. Заразитися можна через слину й екскременти щурів, а також воду і продукти, забруднені фекаліями гризунів.

У переліку захворювань, які переносяться щурами й мишами: бубонна чума, сальмонела, содокоз, лептоспіроз, хантавірусна інфекція, туляремія. В організмі щурів часто живуть стрічкові черв’яки, які можуть передаватися людині. Щоб уникнути  неприємних наслідків і виключити ризик захворювань, необхідно ретельно дотримуватися правил гігієни, спілкуючись та доглядаючи за домашнім вихованцем,  наприклад, прибирати клітку тільки в рукавичках, а також уважно стежити за станом його здоров’я.

Укуси

Декоративні гризуни, які мають довгі гострі різці, час від часу вдаються до кусання. Нерідко домашні улюбленці кусають господарів, дітей або випадкових гостей, які виявили бажання познайомитися з вихованцем. Передусім така поведінка характерно для хом’яків. Укус може бути спровокований страхом або болем. Домашній вихованець може просто не визнати руки господаря. Щоб тварина звикла до запаху свого власника, рекомендується щодня просовувати руки в клітку до маленького гризуна. Приручені вихованці можуть вкусити, коли господар робить щось не так. Можливо, взяв на руки, коли звір ще не прокинувся. Укусити тварина може й у цілях самооборони. Щоб завоювати довіру пухнастого улюбленця, потрібне терпіння: є тварини, які приручаються з перших хвилин, а є такі, з якими доведеться добряче попрацювати.

Після укусу гризуна насамперед потрібно продезінфікувати ранку перекисом водню й обробити зеленкою. Якщо тварина не щеплена, не зайвим буде звернутися до лікаря, щоб уникнути неприємних наслідків. Лікар може призначити деякі аналізи й за необхідності порекомендує пройти курс лікування.

Щоб уникнути укусів гризунів, а кусають вони найчастіше настирних і необережних дітей і дорослих, варто проказати з членами сім’ї правила гри з домашніми улюбленцями. Полохливих хом’ячків рекомендується оточити любов’ю й турботою і не робити різких рухів: не лякати, не накривати руками, не брати на руки сонного звіра.

Зіпсовані речі

Оскільки гризуни і кролики змушені постійно сточувати різці, що ростуть упродовж усього їхнього життя, вони гризуть усе, що трапляється на їхньому шляху. Ця особливість пухнастих вихованців часто викликає роздратування у власників і може завдати не тільки непоправної шкоди інтер’єру, але й стати джерелом небезпеки для членів сім’ї. Пошкодження щуром електропроводів під напругою може закінчитися коротким замиканням і навіть пожежею. Щоб уникнути неприємностей, не варто залишати вихованця поза кліткою без нагляду. Протягом усієї прогулянки перебувайте поруч із ним. Але навіть у клітці гризун може дотягнутися до фіранок, скатертин та інших предметів, тому при виборі місця розташування клітини враховуйте віддаленість від речей, які може зіпсувати вихованець.

Якщо тварину тримають в акваріумі, накритому сіткою, вона мусить бути міцною і ґрунтовно закріпленою, щоб вихованець не зміг її відсунути і вибратися на свободу. У своїй клітці звір буде гризти все, що в ній є. Тому виробам із пластику й дерева тут не місце. Якщо конструкція клітки все-таки містить тунелі із пластику, потрібно регулярно перевіряти їхній стан, щоб вчасно замінити пошкоджені деталі. Усередині клітки можна розташувати тунелі із сіна і їстівного крохмалю, які не заподіють шкоди тварині, а також гілки фруктових дерев. Сточувати зуби домашні гризуни можуть і при поїданні пресованого корму, який випускається у формі брикетів, колосків або гранул. Годяться для цієї мети й сирі овочі: картопля, капуста, морква, буряк.

Неприємний запах

Проблема неприємного запаху під час утриманні свійських гризунів пов’язана з будовою і функціонуванням їхнього шлунково-кишкового тракту. Хом’яків, щурів, морських свинячий і шиншил неможливо привчити до лотка, тому вони випорожнюються будь-де й будь-коли. Кажуть, що гризуни, а особливо щури, рідко паскудять, перебуваючи на руках у своїх господарів. Якщо таке й трапляється, то від страху, хвороби або бажання помітити територію. Мітячи, тварина залишає дрібні крапельки сечі. Після спілкування з ним важливо не забути вимити руки з милом, щоб від сечі не залишилося й сліду.

З’яву неприємного запаху під час утримання декоративних гризунів може спровокувати:

  • Стать тварини — самці зазвичай пахнуть сильніше, ніж самки, особливо в період статевого дозрівання
  • Стан здоров’я — здорові тварини пахнуть специфічним мускусним ароматом або не пахнуть взагалі
  • Вік — старі звірята пахнуть сильніше молодих
  • Індивідуальні особливості характеру й поведінки тварини
  • Забарвлення — тварини різного забарвлення часто пахнуть по-різному
  • Раціон харчування й надлишок білка або цукру в ньому
  • Перенаселеність клітки і її малий розмір
  • Неякісний або невідповідний наповнювач для клітки
  • Неякісне й нечасте прибирання
  • Наявність у клітці паперу, ганчір’я — потрібно їх часто міняти
  • Занадто часте миття вихованців

Психологічні аспекти

Вік декоративних гризунів недовгий. Щоб звести хвилювання через старіння і страждання тварини до мінімуму, перед купівлею звірка слід дізнатися середню тривалість життя й характерні для цього виду й породи хвороби. Тривалість життя свійських гризунів залежить найперше від умов проживання та генетичної схильності. Хом’ячки живуть у середньому 1,5-3 роки, щури — 2-3 роки, морські свинки — 5-8 років, кролики — до 12 років. Довгожителями серед своїх зубастих родичів вважаються шиншили, які в домашніх умовах за належного догляду можуть радувати господаря 20 років і більше. Нехай вас не бентежить те, що дані з різних джерел відрізняються: скільки б років не відвели гризунам наукові джерела, важливо пам’ятати, що тварини відчувають ставлення до себе і відповідають взаємністю. Тепла домашня атмосфера й сильна прихильність до господаря можуть продовжити термін життя улюбленця родини.

Смерть домашнього вихованця може викликати в дитини сильний стрес. Але переживання досвіду втрати необхідно для становлення особистості. Дитячі психологи не рекомендують обманювати дітей історіями про те, що тварина всього лиш заснула. Коли дитина дізнається правду, це може підірвати його довіру до батьків. Навіть якщо дорослими смерть звірка сприймається як полегшення й звільнення від обов’язків догляду за ним, важливо розуміти, що для дитини це найчастіше трагедія. У такі хвилини вбережіть дітей від докорів і звинувачень на їхню адресу. Мовляв, не впорався чи не догледів. Не варто знецінювати втрату й забороняти дитині проявляти свої почуття. Навіть якщо це хлопчик і він старший десяти років. У жодному разі не заводьте нову тварину, поки не переконаєтеся в тому, що страждання дитини вщухли. Якщо дитина не хоче, щоб у домі з’явився новий домашній вихованець, шанобливо поставтеся до його бажання.