У цій статті йтиметься про вибір вудилища для лову з поплавцем, або, як його називають у народі, «поплавчанки». Завдяки нарочитій простоті такі вудилища дуже популярні серед рибалок-початківців. Але й тут не все так просто, як здається на перший погляд: звісно, важку снасть можна закинути й гілкою, і навіть рукою, але ось підсікти рибу, і вже тим паче вивудити її, буде куди складніше.
Міф про простоту поплавкового вудилища виник у чималому ступені завдяки бамбуковим вудкам. Але це швидше приємний виняток, адже за такими характеристиками, як легкість, міцність і пружність, схожа із середньо-швидким ладом, вони й зараз становили б конкуренцію нижньому й середньому ціновим сегментам вудилищ. Не забувайте, що завдяки цим якостям бамбук вважається найбільш універсальним природним будівельним матеріалом на землі.
Але є в нього й негативні особливості. Для можливості транспортування бамбуковий прут нарізався на три-чотири відрізки, на торці яких набивалися латунні трубки, що утворюють деяку подобу штекерного з’єднання, яке повністю змінювало будову вудки й суттєво знижувало її міцність. Також не варто забувати про згубний вплив на деревину води, сонця й перепадів температури, які відчутно скорочували термін експлуатації такого вудилища. Це призвело до того, що зараз на бамбукові прути можна натрапити тільки у відділах декору деяких будівельних магазинів, але аж ніяк не в рибальських. На зміну ж їм прийшли вудки із сучасних матеріалів. Нумо розглядати їх найпоширеніші типи.
Махове вудилище являє собою телескопічний бланк без пропускних кілець. Він призначений для лову риби на короткій і середній дистанції, у течії й у стоячій воді. Закид часто здійснюється через голову широким маховим рухом.
Основними його характеристиками є довжина, вага, матеріал, лад, потужність (тест) і тип кінчика.
Довжина вудилища передовсім залежить від умов лову. Якщо ви ловите з човна або з берега під навислими гілками дерев або через особливості водойми клювання відбуваються «під ногами», занадто довга «палиця» спричинить вам багато незручностей, і задоволення від такої риболовлі буде вельми сумнівним. Також варто враховувати, що збільшення довжини вудилища автоматично веде до підвищення мінімальної маси оснащення — інакше його просто неможливо закинути, особливо за зустрічного вітру. З іншого боку, коли потрібно «дотягнутися» хоча б до першої «бровки» або «перекинути» настирливу дрібницю, збивають насадку з гачка ще до постановки поплавця в робочий режим, без довгого вудилища не обійтися.
Зазвичай їх поділяють на три класи:
- Короткі — завдовжки до 4 м, іноді їх називають уклеєчними. Використовуються для лову з човна, видобутку живця або швидкісного лову уклейки, дрібної плотви та карасів.
- Середні — від 5 до 9 м: це найпоширеніші й популярні вудилища. Дають змогу ловити рибу різної ваги й розміру, від «долонькової» краснопірки до «горбатого» ляща. Саме такими вудками найчастіше користуються риболови-початківці завдяки їхній універсальності.
- Довгі — від 10 до 14 м. Вони призначені для використання на великих водоймах, іноді їх використовують у морській риболовлі. Це дуже дорогі та складні в експлуатації вудилища, тому для аматорів лову вони застосовуються вкрай рідко.
Найпоширеніша помилка всіх новачків — покупка одного або двох вудилищ середньої довжини, зазвичай шестиметрових. Вони сподіваються у такий спосіб покрити дистанції від 2 до 10 метрів. Але варто подути бічному вітру, і всі спроби поставити поплавець «під бланк» або на витягнутій, як струна, волосіні зводяться нанівець. Найраціональнішим вважається набір із вудок завдовжки 3, 5 і 7 м. Також має сенс придбати ще й ультралегку чотириметрову.
Вага безпосередньо залежить від довжини вудилища і є чи не найбільш важливою його характеристикою. Адже за активного клювання, ловлі «в проводження» й підігравання снастю, вудку майже весь час треба тримати в руках. Та і взагалі, варто взяти за правило: якщо вудка довго лежить на рогатинках, отже, ви робите щось неправильно — або снасть не та, або ловите ви не ту рибу, та ще й не в тому місці. Тому підбирайте вага вудилища так, щоб за час риболовлі не втомлювалися кисть і передпліччя.
Ми не рекомендуємо купувати найлегші «палиці»: найчастіше вони більш жорсткі й мають швидкий лад. Ними треба вміти користуватися, а інакше за надто сильного замаху або клювання сильної, упористої риби вони просто зламаються. Найчастіше це відбувається на першій же риболовлі, і, з огляду на вартість такої вудки, це не найприємніший досвід. Найкраще вибрати золоту середину і взяти середнє за вагою, але добре збалансоване вудилище, у якому завдяки правильній конструкції й добре підібраною конусності колін, центр ваги розташований ближче до руки, ніж до середини бланка.
Також на вагу (а заодно й на ціну) вудилищ відчутно впливає матеріал, з якого вони виготовлені. Розрізняють три основні групи:
- Склопластикові — за деякими винятками, найважчі, часто дуже товсті в комель і незручні у використанні палиці. Зараз найчастіше на них можна натрапити у формі підробок під бренди або азіатських безіменних вудилищ. Найбюджетніший варіант. Середня вага п’ятиметрової вудки — 350 г.
- Композитні — найбільш поширені вудилища, що поєднують у собі безліч позитивних якостей. За великим рахунком, це і є та сама золота середина. Середня вага вудилища завдовжки 5 м — 270 м
- Вуглепластикові — найбільш легкі й дорогі вудки, вага яких залежить як від товщини стінок, так і від пружності матеріалу. П’ятиметрова вудка важить 100-200 г.
Крім ваги, від матеріалу багато в чому залежить і лад махового вудилища. Від нього й собі залежить, наскільки точно вудилище посилає оснащення в точку лову, і як бланком розподіляється навантаження в процесі виведення риби.
Розрізняють три групи ладу — м’який (повільний), середній і жорсткий (швидкий). Повільним вудилищем завжди (навіть у повний штиль) важче робити точні кидки, зате з ним можна виводити досить вражаючі екземпляри. Щоправда, іноді, його дуже важко зупинити у води під час закидання. Виходить, що чим легше оснащення, тим сильніший змах і тим сильніший удар об воду.
А ось більш жорстка палиця дає змогу сильно махати й зупиняти вудилище у води. Крім того, швидке вудилище дає змогу працювати максимально точно і швидко, але погано закидає легкі снасті. До того ж велика риба одним різким ривком може обірвати повідець або власну губу. Для аматорського лову найкраще вибирати середньо-швидкі махові вудлища. Вони універсальні і чудово підходять для лову будь-якої риби середніх розмірів, дають змогу використовувати оснащення від 3 до 15 м, гідно гасять ривки риби під час виведенні, підсікання коротка і плавна, вудилище просто трохи піднімається.
Тест (потужність) вудилища відповідає за комфортне використання оснащень різної ваги, адже з урахуванням умов лову вони можуть сильно відрізнятися. Наприклад, на глибині, за сильної течії або вітру потрібна снасть важча, а для лову на мілині і в штиль — легша. Зі збільшенням довжини вудки будуть потрібні все більш важкі оснащення, адже вони мають мати якусь мінімальну вагу, щоб їх можна було точно закинути до вибраного місця. Тому початківцям порадимо спочатку подумати про те, де і якою снастю вони будуть ловити, і вже відповідно до цього визначитися з тестом.
Кінчики (вершинки) вудилища бувають монолітні, комбіновані й порожнисті.
Монолітні – це цілісний хлистик, який іноді додатково армують дротом. Діаметр у найтоншій частині зазвичай не перевищує 0,5-0,9 мм. Такі кінчики гнучкі й еластичні, чудово гасять ривки виводження риби. Водночас, вони чудово здійснюють підсічку.
Комбіновані — найпоширеніші. Порожні в нижній частині й цільні зверху. Більш жорсткі, якщо порівняти з монолітними, дають змогу здійснювати більш точні маніпуляції снастю.
Порожні — найжорсткіші. Погано працюють із легкими оснащеннями, зате дають змогу монтувати в них гумові амортизатори. Це дає змогу успішно виводити навіть дуже велику рибу. На жаль, у нашій країні цей тип снасті так і не став популярним, і трапляється досить рідко.
Трохи осібно розташовані коропові махові вудлища. Зазвичай це дуже потужні й міцні палиці завдовжки від 6 до 12 м, призначені для важких оснащень, і їх основним завданням є стомлення норовливої риби. Новачкам не радимо — замучитеся.
Така кількість характеристик і особливостей може спочатку здатися занадто складною для такої простої речі, як махова вудка. Але, спробувавши хоч раз половити рибу добре підібраною снастю, ви вже не захочете повертатися до звичної «дубини».
Однак поплавкова ловля не обмежується тільки «глухим» оснащенням — все більш поширеною стає болонська вудка.
Грубо кажучи, це те ж махове вудилище, але з кріпленням для котушки і пропускними кільцями на високих ніжках, розташованими на кінці кожного коліна, плюс пара ковзних кілець на кінчику, основне завдання яких — рівномірно розподілити на ньому навантаження.
По суті, це більш бюджетний, грубий і спрощений варіант матчевої вудки, що відрізняється більшою універсальністю, можливістю обловлювати більший діапазон дистанцій і використовувати більшу кількість технік лову. Особливості та характеристики болонського вудлища ті ж, що і в махового. Хіба що довжина бланка найчастіше розташована в межах 5-7 м, а лад рідко буває повільним: амортизацію ривків риби тепер можна довірити фрикційній котушці.
Новачкам ми порекомендуємо спочатку як слід опанувати махову вудку, а вже потім братися за болонську. Не тому, що вона складніша, а тому що, не розібравшись із деякими тонкощами, можна назавжди зіпсувати собі розуміння балансу снасті.
Ми постаралися докладно і водночас зрозуміло описати основні параметри класичних «поплавчанок». Звісно, крім них, є й інші типи поплавцевих снастей. Взяти хоча б штекерні вудилища, які через дорожнечу (зокрема й аксесуарів), а також досить складної техніки їх експлуатації, у нашій країні популярні тільки серед спортивних риболовів.
Що варто пам’ятати рибалці-початківцю? З одного боку, не буває абсолютно універсальних снастей, з іншого — спочатку не варто захоплюватися вузькоспеціалізованим оснащенням. Дотримуйтеся принципу золотої середини, і вибирайте вудилище під свою руку. Головне, щоб рибалка приносила задоволення, і тоді у вас усе вийде.
Ні хвоста, ні луски!