ru
ua
ru
ua

Вибираємо кулькову ручку для дітей і дорослих

Іноді здається, що кулькова ручка близька до забуття. Століття комп’ютерних технологій намагається поставити її в один ряд із паперовими листівками, плівковою фотокамерою і друкованими журналами. «Комп’ютери все замінять» — думаємо ми, одночасно нишпорячи у робочому столі в пошуках ручки, щоб записати телефон під диктування або підписати документи.

Все ж рано списувати з рахунків цю маленьку трудівницю з неймовірною, понад 80-річною історією. Як підказує нам статистика, без кулькової ручки не можуть обійтися 92% жителів планети, а щомиті у світі продається приблизно 120 екземплярів цього виробу.

Війна за патент і космічна ручка

Кулькові ручки пройшли довгий шлях до того, як набули сучасного вигляду. Ідея конструкції з’явилася в угорського журналіста Ласло-Йожефа Біро в середині 1930-х років.

З огляду на професію Ласло бував у друкарні та якось задумався: якби чорнило пір’яною ручки висихало так само швидко, як друкарська фарба, людство втратило би безлічі дрібних проблем. Головним бар’єром на цьому шляху була потреба підвищення густоти такого чорнила. Вони моментально забивали систему капілярів пір’яної ручки. Заручившись підтримкою свого брата-хіміка, Ласло придумав варіант абсолютно нового писального інструменту зі стрижнем і кулькою на кінці, що вільно оберталася. Перші ручки з’являються в продажу в 1942 році під ім’ям Birome в Аргентині, куди журналіст єврейського походження втік від Третього Рейху.

Прославившись, Біро дорого поплатився за свою нерозторопність у справі реєстрації патенту на свій винахід. Американський підприємець Мілтон Рейнолдс, подорожуючи Аргентиною, купив ручку. Усвідомивши потенціал цього продукту, того ж року він запатентував аргентинську технологію. Налагоджене виробництво принесло Рейнолдсу неймовірний успіх у США. Коли перша партія ручок Reynolds Rocket була виставлена на продаж у великому нью-йоркському супермаркеті Gimbels із захмарною ціною 12,5 доларів, для підтримки порядку в черзі довелося викликати півсотні поліцейських. 10 000 ручок були розпродані за кілька годин.

Ласло-Йожеф Біро втратив величезний ринок США та програв у суді — відповідач покликався на американський патент Джона Лауда 1888 року. Маркер Лауда, який за конструкцією був схожий на нинішній кульковий дезодорант, призначався для нанесення номерів і міток на мішковину, картон і дошки. Рейнолдс заявив, що його ручка — просто зменшена копія цього винаходу.

Після таких перипетій пір’яні та кулькові ручки зі змінним успіхом боролися одна з одною на ринку, поки кулькова ручка не завоювала лідерські позиції. Це сталося завдяки появі нового гравця — компанії BIC, кулькові ручки якої високої якості продавалися в Америці за низькою ціною (30-70 центів). На час пристрасті навколо цього предмета затихли, аж до 60-х років, коли світ побачив гучний винахід Пола Фішера — «космічна ручка».

Кулькова ручка не змогла стати надійним помічником людині в космосі. Без гравітації чорнило не може дістатися до кінчика ручки — натомість воно намагається вилитися з іншого боку стрижня. Можливо, ви чули фразу, популярну в радянські часи: «Поки NASA витрачає мільйони доларів на розроблення космічної ручки, радянські астронавти пишуть олівцем». Насправді в ній немає нічого, крім пропаганди. Обидві частини фрази — обман.

Спочатку астронавти дійсно користувалися олівцями. Причому американці вважали кращими механічні, основним недоробком яких була їхня ламкість. Коли шматочок олівця літав по кабіні корабля, він міг травмувати людей, потрапивши в око або у вухо. Радянські космонавти користувалися товстими восковими олівцями, які писали зовсім нерозбірливо. Пол Фішер вирішив виправити ситуацію й заробити на новому рішенні.

Розроблення космічної ручки дійсно коштувало великих грошей, але всі витрати були оплачені компанією Фішера. NASA не мала до процесу жодного стосунку. У 1968 році Фішер запропонував випробувати винахід. Після цього його ручка була прийнята і американським, і радянським космічними агентствами для подальшого використання.

Секрет ручки Фішера в точному припасуванні писальної кульки з карбіду вольфраму та наконечника стрижня, а також у специфіці самого чорнила — воно тверде у звичайному стані, але розріджується під час писання та міститься у спеціальному картриджі під тиском стисненого азоту. Дотепер компанія Фішер зі зрозумілих причин позиціонує свої ручки як «найдосконаліші» та використовує своє славне минуле в рекламній стратегії.

Ось лише кілька моментів «з життя» кулькової ручки. А тепер перейдемо до практики правильного вибору.

Чорнильне питання

Популярний поділ ручок на кулькові, гелеві й олійні зручний, хоча, насправді, є хибним. Механізм усіх трьох різновидів однаковий: стрижень із писальним вузлом на кінці – металевою (зазвичай) кулькою, яка прокручується під час писання і вивільняє потрібну кількість чорнила. Тобто всі ці ручки — кулькові, і головна відмінність між ними — це тип чорнила.

  1. Класичні кулькові ручки. Старі добрі помічники в роботі, найпоширеніший різновид ручок. Заповнюються найгустішим чорнилом, що іноді ускладнює життя, але рідше ніж інші течуть і мажуть.
  2. Гелеві ручки. Чорнило гелевих ручок — не в’язка маса, як у кулькових стрижнях, а гель. Вони пишуть яскравіше та м’якше, ніж кулькові, щоправда, іноді протікають і залишають плями.
  3. Ручки з олійним чорнилом Поєднують у собі характеристики гелевих та кулькових. Їхнє чорнило має знижену в’язкість, але вона все-таки вища, ніж у гелю.

Варто задуматися, ручку якого типу придбати, особливо якщо ви підбираєте її для дитини. У цьому питанні думки розходяться, але більшість фахівців схиляються до того, що для малюків, які тільки починають осягати науку письма, краще купити саме класичну кулькову ручку. По-перше, ви застрахуєтеся від неохайних, забруднених рідким чорнилом зошитів, а то й рук з одягом. А по-друге, допоможете дитині стати власником гарного почерку. Часто наводять приклад із дитинства наших батьків — чому школярів вчили писати пір’яними ручками, навіть коли продажі кулькових ішли повним ходом? Тому що це складніше. Коли ви пишете пером, потрібно чітко витримувати потрібний кут нахилу, постійно стежити за правильним тиском. Майже те ж саме можна сказати і про кулькову ручку. Гелевою й олійною писати простіше — чорнило ніби саме лягає на папір за мінімального натиску. Однак якщо ваш малюк навчиться гарно писати кульковою ручкою, його почерк ніяк не постраждає від переходу на будь-яку іншу.

Не варто забувати, що найчастіше першокласникам потрібні й кольорові ручки для підкреслення або виділення важливих фрагментів тексту. Для цього можна сміливо використовувати гелеві або олійні моделі. Їхні кольори яскравіші, а варіантів — безліч.

Коли манера писання в дитини вже розвинена, можна переходити на будь-які інші типи ручок.

Рекомендуємо віднестися до вибору ручки для школяра максимально уважно. Не полінуйтеся запитати поради вчителя, поговоріть з іншими мамами. Влаштуйте невеликий «тест-драйв» — купити по кілька ручок різних типів і дайте дитині спробувати — яка буде зручна насамперед для неї. Зі свого боку зверніть увагу на те, як пахне чорнило. Сильний хімічний запах тут недоречний — дитина вдихатиме його весь день у школі. Ручки, які не пройшли тестування вашим малюком, не пропадуть — ви цілком можете ними користуватися.

Вибираючи ручку для дорослих, звертайте увагу на деталі. Так, якщо ви через роботу часто літаєте на літаках, звикайте до кулькових ручок: гелеві й олійні можуть не витримати зміни тиску й протекти. Водночас, якщо ви часто записуєте щось на ходу, гелева ручка — чудовий варіант. Вона може писати у вертикальному положенні — кулькова з таким завданням впорається тільки перші кілька секунд. Непоганий варіант для роботи в офісі — олійні ручки. Вони забезпечать вам гарне написання — підписи з їхньою допомогою мають чудовий вигляд. Врахуйте, що це не бюджетний варіант. Олійні ручки не так популярні й коштують дорожче від класичних. Крім того, витрачаються вони теж швидше, ніж звичайні кулькові, хоча й повільніше, ніж гелеві.

Не варто вибирати олійну чи гелеву ручку, якщо ви — шульга. Специфічний спосіб писання лівою рукою призводить до розмазування цих типів чорнила. Ставити підписи «назавжди» також краще кульковою ручкою — вона стирається і вицвітає менше від інших.

Статистика підтверджує — ніхто не пише більше, ніж студенти. Щоб зробити процес конспектування лекцій максимально безболісним, варто купувати гелеві або олійні ручки, які пишуть легко й не потребують великого натиску.

Кулькову ручку використовують навіть художники. Нехай цей напрям і не такий масовий, як малювання пензлем або олівцем, але результат вражає не менше.

Товстий чи тонкий?

Товщина лінії ручки залежить від діаметра кульки. Що саме для вас зручніше — писати великі жирні букви або виводити тонку лінію, багато в чому залежить від індивідуальних переваг і від почерку людини. Педагоги сходяться на думці, що для початкової школи підійдуть ручки зі стрижнем завтовшки 0,5-0,7 мм. Вони ж мають найбільший попит і серед дорослих, як найкомфортніші для письма.

Серед характеристик ручок ви можете натрапити на літерні позначення. По суті це розмір писального вузла (кульки), що і є характеристикою лінії. F — тонкий писальний вузол, приблизно 0,4-0,5 мм, M — середній, приблизно 0,5-0,7 мм.

Чом овес жують зайці…

Варіантів кольорів сучасних ручок безліч. Ми звикли використовувати синє чорнило, й іноді це навіть є вимогою заповнення паперів у бюрократичних інстанціях.

Чому саме сині — питання суперечливе. Варіанти пояснень то сягають корінням у старовину, то аргументуються практичним підходом. Одні джерела стверджують, що спочатку чорнило виготовлялося із соку ягід бузини або з чорнильних горішків дуба — і ті, й інші були чорно-синього кольору. Потім це стало настільки звичним, що ніхто й не думав нічого міняти. Інші дослідники зауважують, що звичка ця — з новітньої історії. До Другої світової війни багато документів заповнювали недорогими у виробництві хімічними олівцями, які зволожували, щоб краще писати — під час цього вони залишали синій слід. У будь-якому разі, за контрастністю на білому папері синє чорнило можна порівняти тільки з чорним, а це великий плюс для сприйняття і для здоров’я очей.

Що ж стосується виділення й підкреслення ключових фрагментів — вибирайте колір до душі. Варіантів дуже багато, але врахуйте, що червоний колір — «власність» вчителів, тому не потрібно використовувати його там, де може виникнути плутанина з учительськими позначками.

Корпус на будь-який смак

Кожен сам для себе вирішує — чи хоче він використовувати одну й ту ж «респектабельну» ручку або кілька простіших варіантів. Якщо ви шукаєте довговічну ручку, зверніть увагу на варіанти з металевим корпусом. А для частої зміни підійдуть усі доступні сьогодні пластикові моделі.

Для дорослої людини писати металевою ручкою простіше — її вага компенсує силу тиску, тобто тиснути треба менше й ваша рука не так швидко втомиться. Для дітей краще вибирати легкі варіанти середньої товщини. В ідеалі — з м’яким гумовим покриттям, щоб дитина не отримала мозолі від писання. Не рекомендується слизьке та ребристе письмове приладдя, а також занадто довге. Добре зарекомендували себе тригранні ручки зі спеціальними виїмками для пальців.

Вибір між ручкою-автоматом або моделлю з ковпачком, на нашу думку, не є принциповим. З одного боку, ручки з ковпачком ламаються рідше — чим менше деталей, тим надійніша конструкція. Однак втратити ковпачок у перші ж хвилини використання — справа нехитра.

Останнє, про що хочеться сказати в цьому розділі — зовнішній вигляд ручки. Дитячі психологи стверджують, що дитина вчиться краще, якщо їй подобається її ручка — тоді вона пише із задоволенням, і це може бути невеликим додатковим мотивом для старанного навчання. Але водночас важливо не перестаратися — ручки із занадто яскравим різнобарвним дизайном, ляльками, галявинами й іншими «притягувалками» можуть відвертати увагу дитини: замість занять вона розглядатиме ручку та гратиметься з нею. Виберіть золоту середину — кольорову гарну ручку.

Є чимало специфічних конструкцій ручок, які полегшать ваше життя в певних ситуаціях. Наприклад, корисно згадати про варіанти з кріпленнями, якщо усоте хтось забрав ручку з вашого робочого місця, або про ручки-трансформери з вбудованим USB-накопичувачем, якщо ви часто забуваєте флешку вдома.

Сьогодні ми живемо у світі різноманітності та багатого вибору. Це дає змогу задовольнити ваші вимоги до ручки до найдрібніших деталей.

Пишіть із задоволенням! Нехай ручка буде хоч і невеликим, але важливим елементом, який додасть натхнення у вашу роботу або навчання.

Вам сподобалася стаття?

0
Популярне
Що таке конвекція в духовці та як вона працює
Як правильно голитися електробритвою
Windows 10 – яку версiю вибрати
Рептилії: кого можна завести вдома