Автомобілі в нашому світі стали буденною справою. Юні мандрівники користуються цим засобом пересування не менш активно, ніж дорослі водії й пасажири. Ми не лякатимемо читача статистикою дорожніх аварій і тими наслідками, які в разі ДТП загрожують маляті. Сидіння автомобіля призначені для комплекції дорослої людини, і що дитина, що перебуває в ньому без автокрісла, дуже вразлива. Про те ж говорять і Правила дорожнього руху, які забороняють перевозити в автомобілях дітей зі зростом менш ніж 145 см або які не досягли 12-річного віку без використання спеціальних засобів, що дають змогу пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки.
Зауважимо, що мамині руки або подушка на сидінні до спецзасобів у жодному разі не належать. Краш-тести показують, що вищезгадані способи транспортування лише погіршують становище дитини в разі удару навіть на мінімальній швидкості. Саме тому в більшості європейських країн на законодавчому рівні затверджена необхідність перевезення дітей за допомогою спеціальних засобів, якими де-факто є сертифіковані автокрісла. На сьогодні це найефективніший засіб захисту маленьких пасажирів. Проблема лише у виборі найбільш вдалої моделі – її ми й будемо поетапно вирішувати.
Класифікація автокрісел
Кожна група автокрісел призначена для певної вікової категорії дітей. Але оскільки діти одного й того ж віку можуть мати різну комплекцію, в основу класифікації автокрісел закладена ще й вага.
Група 0 (автолюлька) призначена для дітей до 9-12 місяців і з вагою до 10 кг. За своєю конструкцією ці моделі кардинально відрізняються від інших, оскільки виготовлені не як стандартне автокрісло, а у формі люльки з жорстким каркасом. Встановлюється в машині уздовж заднього сидіння (перпендикулярно ходу руху) за допомогою штатних ременів безпеки. Дитина розташовується горизонтально та фіксується вбудованими 3-точковими ременями. Внутрішнє оздоблення з м’якою набивкою поглинає енергію удару та захищає дитину з усіх боків. Водночас зона, де розташовується головка малюка, зазвичай має додатковий захист.
Перевезення дитини в горизонтальному положенні – ідеальний спосіб для малюків, які ще не вміють самостійно сидіти. Це особливо важливо у разі частих і тривалих поїздок із новонародженими. Автолюльку можна активно використовувати поза автомобілем. Наприклад, встановивши її на шасі того ж виробника, ви отримуєте дитячу коляску, заощадивши на окремому кузові. Ще автолюлька може слугувати як переноска (якщо дає змогу вага та є спеціальна ручка для перенесення) і тимчасове ліжечко (на балконі, на дачі або в гостях). Високі борти та знімний дашок захищають дитину від сонця і протягу в машині.
Однак конструкція такого типу більш вразлива, тому перед купівлею варто перевірити її рейтинг за оцінками незалежних краш-тестів. Крім того, у середньому в 6 місяців дітки починають самостійно сідати, й утримати їх у положенні лежачи в період неспання стає проблематично – малюкам будь-якого віку набагато цікавіше розглядати довкілля у віконце, ніж стелю автомобіля.
Група 0+ («переноска») призначається для малюків до 18 місяців із вагою до 13 кг. Зовні такі крісла являють собою щось середнє між автолюлькою та повноцінним дитячим автокріслом. Дитина тут перебуває у положенні напівлежачи та пристібається внутрішніми 3 або 5-точковими ременями безпеки. Саме автокрісло встановлюється виключно проти руху автомобіля, оскільки в положенні «обличчям уперед» слабкий шийний відділ хребта може бути серйозно травмований як у разі фронтального удару, так і в разі екстреного гальмування.
Розміщуються автокрісла групи 0 зазвичай на задньому сидінні автомобіля і кріпляться будь-яким доступним способом – за допомогою штатних ременів автомобіля або на платформи Isofix. Встановлення на передньому сидінні здійснюється за допомогою штатних ременів і допускається тільки за браком (або вимкнення) подушки безпеки. В автокрісел цієї групи зазвичай є вставка-підголовник для новонароджених та додаткова м’яка підкладка для зниження навантаження на спину.
Конструкція такого автокрісла забезпечує високий рівень безпеки. Вбудована система зміни нахилу спинки дає змогу маляті приймати положення як напівлежачи, так і повністю лежачи, що важливо в ранні періоди життя. Знімний сонцезахисний козирок, а також відстібний чохол на ніжки (в деяких моделях) захищають дитину від сонця і протягів.
Функціональністю «переноски» не поступаються автолюльці. Завдяки малій вазі, наявності спеціальної ручки та простоті встановлення в автомобіль (особливо за наявності платформи Isofix), ці моделі найчастіше слугують «переносками» для малюків. У сукупності із шасі того ж виробника вони являють собою полегшений прогулянковий варіант коляски. Також вони можуть виступати в ролі крісла-качалки або стільчика для годування. Деякі моделі допущені для використання в літаках.
На відміну від автолюльок, «переноски» непридатні для довгих поїздок із немовлятами, які ще не годні самостійно сидіти, оскільки навантаження на їхній незміцнілий хребет хоч і зведене до мінімуму, але все ж таки є. Рекомендована тривалість поїздки в «переносці» становить не більш ніж півтори години.
Моделі групи 1 розроблені для дітей, які добре вміють сидіти, віком від 9 місяців до 4 років із вагою від 9 до 18 кг. Візуально вони схожі на звичайне «доросле» автокрісло, але водночас досить універсальні. Є можливість регулювання кута нахилу спинки (для положення сидячи та напівлежачи) і два варіанти встановлення: за ходом руху – для дітей старшого віку (від 1-1,5 року) і проти ходу руху – для малюків. До автокрісла дитина пристібається вбудованими 3- або 5-точковими ременями безпеки.
Принцип кріплення автокрісла в автомобілі аналогічний групі 0+. Встановлення на передньому сидінні зазвичай допускається правилами інструкції, але тільки проти ходу руху та за браком (вимкнення) подушки безпеки.
Можливість змінювати позицію встановлення автокрісла дає змогу оптимізувати рівень безпеки малюків. Розміщення дитини проти напрямку руху гарантує найбільшу захищеність. Маленькі діти мають перебувати в такому положенні якомога довше, тому, якщо ваше чадо не противиться, ви можете не поспішати розвертати крісло.
Регульований кут нахилу спинки істотно підвищує зручність крісла. Це особливо відчутно в тривалих подорожах, коли діти часто та надовго засинають. Нагадуємо, що ідеальним варіантом буде великий діапазон нахилу спинки з безступінчатим механізмом регулювання.
Є висока ймовірність того, що дитина швидко виросте з крісла. Щоб не потрапити в халепу, вибирайте моделі з максимально довгими внутрішніми ременями безпеки з можливістю їхнього регулювання за висотою (зазвичай саме ці два моменти обмежують можливість експлуатувати крісла групи 1 до встановленого чотирирічного віку).
Громіздкість деяких моделей робить їх непрактичними для використання в малогабаритних автомобілях. Велика вага та трудомісткість встановлення крісла в машину за допомогою штатних ременів відчутні (особливо для жінок) у разі частих монтажу та демонтажу крісла. Виходом із ситуації є платформа Isofix.
Автокрісла групи 2 використовуються для дітей віком від 4 до 7 років із вагою від 15 до 25 кг. Однак у чистому вигляді представників цієї групи практично немає. Виробники вважають за краще поєднувати їх із групою 3, орієнтуючи отриману групу 2-3 на ширшу аудиторію дітей віком від 3-4 до 12 років за ваги від 15 до 36 кг. Якщо від такого автокрісла відстебнути спинку, вийде бустер (автокрісло групи 3) для зовсім дорослої дитини (опція передбачена не у всіх моделях).
В автомобіль крісла встановлюються тільки за ходом руху та тільки на задньому сидінні. У них немає власних ременів безпеки. Вага дитини в цій віковій категорії вже настільки велика, що вбудовані ремені не справляються з навантаженням. Замість них дитину утримує штатний ремінь заднього сидіння автомобіля, що проходить поверх крісла з дитиною.
Крім того, таке крісло неможливо перевести в положення для сну (не дає змогу висота спинки). Дитина весь час перебуває в положенні сидячи. Кут нахилу спинки трохи змінюється, але це зроблено лише для забезпечення щільного її прилягання до спинки сидіння автомобіля. У рідкісних моделях спинку крісла можна відхилити в положення напівлежачи, висунувши бустер – це допомагає трохи знизити дискомфорт у разі тривалих поїздок.
Автокрісла групи 2-3 можуть змінюватися в розмірах. Плавне регулювання висоти підголівника та ширини крісла в плечах – це ідеальний варіант, що дає змогу налаштувати крісло під комплекцію дитини. Якщо немає окремого регулювання за шириною, найкраще підбирати крісла з відстанню в плечах приблизно 35-38 см, оскільки з вузького крісла дитина ризикує вирости до 7-8 років.
Таке крісло дуже легко встановити – воно просто ставиться на заднє сидіння, підлаштовується під його спинку (один раз), потім у нього сідає дитина та зверху накидається штатний ремінь. Однак крісло нічим не закріплене, тому дитині буде складніше в нього сідати. Жорстка фіксація Isofix (або її аналоги) дають змогу уникнути цієї проблеми.
Представники групи 3 або так звані «бустери» – це, власне, не крісла, а просто сидіння без спинки, обладнані підлокітниками. Їхнє основне завдання – підвести дитину на висоту, за якої штатний ремінь безпеки автомобіля (призначений для дорослої людини з ростом від 145 см) проходитиме плечем дитини на потрібній висоті.
Бустери призначені для маленьких дітей зростом від 120 до 145 см за ваги від 22 до 36 кг. Вікові рамки – зазвичай, 7-12 років (є моделі з параметрами, аналогічними групі 2-3). Такі крісла застосовуються, коли дитина виросла з дитячого автокрісла зі спинкою, а також якщо кількість пасажирів не дає змогу встановити «повноцінне» автокрісло. Бустери встановлюються тільки на задньому сидінні автомобіля, за ходом руху та за умови наявності 3-точкових ременів безпеки. Вони зручні для старших дітей – вони сидять «як дорослі» і чудово бачать усе, що відбувається за вікном. У бустері не так спекотно та не так тісно, як у кріслі зі спинкою.
До вад можна віднести неабияке зниження рівня безпеки через брак спинки та підголівника. Моделі, не обладнані кріпленням Isofix і які просто лежать на сидінні автомобіля, нічим не утримуються, крім нижньої лямки штатного ременя, яка проходить під підлокітниками.
Далеко не всі моделі бустерів здатні захистити дитину в разі аварії. Ви можете розраховувати на прийнятний рівень безпеки тільки за умови правильного вибору моделі. Тут можна виділити три критерії:
- Найбільш надійними є багатошарові бустери на металевій основі. Не дуже відстають від них моделі з міцного пластику з ребрами жорсткості.
- Висота сидіння бустера має бути достатньою для того, що б ремінь правильно проходив плечем дитини та не зачіпав її обличчя.
- Висота підлокітників має бути достатньою для забезпечення підтримання тіла дитини на поворотах. У разі аварії високі підлокітники дають змогу знизити навантаження від ременя безпеки на ноги.
Крім групи 2-3 є й інші комбіновані варіанти – це моделі-трансформери, які «ростуть» разом із дитиною й поєднують у собі відразу кілька з описаних вище груп.
Автокрісла групи 0+/1 використовуються для дітей до 4 років за ваги від 0 до 18 кг. Тут немає строго горизонтального положення, як у групі 0. Зате наявне характерне для моделей групи 0 і 1 регулювання кута нахилу спинки для поміщення дитини в положення сну.
Крісла встановлюються спочатку проти руху, потім (у разі досягнення дитиною приблизно однорічного віку або ваги 12-15 кг) розвертаються. Процедура та правила встановлення аналогічні групам 0+ і 1. Регульований підголівник дає змогу підлаштовувати крісло під зріст дитини. Варто звернути увагу на внутрішні розміри. Ширина в плечах має становити як мінімум 30 см. Довгі вбудовані ремені безпеки будуть особливо актуальними в зимовий період, коли на малюка надітий товстий верхній одяг. У кріслі також має бути спеціальний м’який вкладиш для немовлят, який знімається після досягнення дитиною однорічного віку.
Крісла групи 1-2 призначені для перевезення дітей від 9 місяців до 7 років і вагою від 9 до 25 кг. Вони ширші, ніж моделі 0+/1, і в них вище піднімається підголівник. Встановлюються крісла за ходом руху. До досягнення дитиною ваги 18 кг її утримують вбудовані ремені, для старших використовуються штатні ремені автомобіля. Крісло має можливість регулювання нахилу (зазвичай, три положення – сидячи, напівсидячи, напівлежачи). Усередині є м’яка вставка для малюків.
Група 1-2-3 – це автокрісла для дітей від 9 місяців до 12 років і вагою від 9 до 36 кг. Вони встановлюються тільки за ходом руху. Зазвичай є вставка з м’якою подушкою для малюків. На відміну від груп 1 і 1/2, багато які з цих моделей не мають можливості переведення крісла в положення сну. Це істотна вада для маленьких дітей, тому в менш високих моделях регулювання спинки все ж є.
До досягнення дитиною ваги 18 кг (в середньому до 4 років) її утримують вбудовані ремені безпеки. Для дітей старшого віку використовуються штатні ремені автомобіля, водночас внутрішні ремені крісла демонтуються й модель «переходить» у групу 2-3. Іноді спинка відстібається, і крісло перетворюється на бустер. Оскільки крісло призначене для тривалого періоду використання, варто приділяти увагу його внутрішнім розмірам (ширина в плечах – не менш ніж 35-38 см) і наявності можливості плавного регулювання.
Комбіновані моделі гарні тим, що за ціну одного крісла ви отримуєте «трансформер», призначений відразу для кількох вікових груп, й економите гроші та час. Однак їхні переваги можуть обернутися вадами, коли вашому малюкові не підійдуть пропоновані регулювання. Найімовірніше, все ж буде потрібно 2-3 крісла на весь час дорослішання дитини.
Спеціалізовані автокрісла найкраще враховують специфіку віку. Відповідно, вони максимально безпечні та комфортні. Необхідно пам’ятати, що вага дитини, для якої призначені автокрісла конкретної групи, є граничним значенням. Дитина середньої статури, зазвичай, виростає із сидіння набагато раніше, ніж досягає ліміту ваги. Не потрібно чекати, поки дитина досягне максимальної позначки – за 1,5-2 кг до межі ваги краще перестрахуватися й перейти на наступну групу.
Визначити, що автокрісло підходить дитині за зростом, допоможуть такі правила:
- В автолюльках і «переносках», у яких дитина розташовується лежачи, голова малюка не має виступати за спинку. Ремені безпеки можуть проходити трохи нижче за плече.
- У кріслах для сидіння голова може виступати не більш ніж на третину. Ремені мають проходити не нижче за плече.
Результати краш-тестів
Автокрісло – це складна інженерна конструкція. Попри рекламні заяви виробників про найвищу безпеку продаваних ними моделей, оцінити таку безпеку можна тільки експериментальним способом. Тому ми й рекомендуємо вам насамперед вивчити результати незалежних краш-тестів і вибрати з груп, відповідних вашій дитині за віком і вагою, найбільш якісні моделі.
Подібне тестування здійснює ціла низка незалежних організацій, як-от ADAC, Stiftung Warentest, ANWB, EuroNCAP, OEAMTC, RACC, TCS й інші. Краш-тести німецького автомобільного клубу ADAC – одні з найпопулярніших у Європі. Крім рівня безпеки, фахівці оцінюють комфорт і зручність використання. У підсумку виходить всебічна й об’єктивна експертиза їхньої якості, на яку орієнтуються як самі виробники, так і кінцеві споживачі автокрісел в усьому світі.
Результати краш-тестів викладаються на офіційних сайтах компаній, які їх проводять, для загального доступу. Ви також легко зможете знайти їх в інтернеті в систематизованому вигляді.
Тип кріплення автокрісла
Перед дослідженням отриманого списку моделей, радимо визначитися з типом кріплення автокрісла в машині. Воно може кріпитися:
- за допомогою штатних ременів безпеки;
- за допомогою спеціального пристрою Isofix (або інших аналогічних, але менш поширених, що забезпечують жорстку фіксацію автокрісла);
- обома зазначеними способами.
Найбільш поширений спосіб кріплення – або саме автокрісло фіксується на сидінні 3-точковим штатним ременем автомобіля, а дитина, яка сидить у ньому, пристібається вбудованими ременями автокрісла (застосовується для дітей до 18 кг і приблизно до 4 років), або автокрісло разом із дитиною фіксується 3-точковим штатним ременем автомобіля.
Крісла, призначені для цього способу, дешевші та легші. За правильного встановлення рівень безпеки знижується незначно. До того ж крісло можна закріпити в будь-якій машині, на будь-якому місці (зокрема на передньому сидінні). Однак крісло все ж зафіксоване не так міцно, як у разі жорсткої фіксації (особливо в другому варіанті, коли саме собою крісло нічим не кріпиться). Складний алгоритм іноді підштовхує батьків до спрощеного (тобто фактично неправильного) встановлення автокрісла — врахуйте, що це однаково, що їздити без нього.
Більш жорстко закріпити крісло в машині допоможуть фіксатори та натягачі ременів. Перші блокують переміщення ременів, не даючи їм ослабнути в дорозі. Другі дають змогу простіше натягнути ремені, спрощуючи встановлення крісла. А від неправильного встановлення підстрахують спеціальні звукові та світлові індикатори правильності кріплення, наявні в деяких моделях.
Універсальний утримувальний пристрій Isofix – це жорстке кріплення автокрісла до кузова автомобіля за допомогою уніфікованих металевих кронштейнів.
Граничне навантаження конструкції Isofix – 18 кг. Тому як самостійне кріплення вона застосовується в кріслах груп 0+, 1 і в комбінованих моделях (доти, поки вага дитини не перевищує зазначеного значення). У групах «сидячи» 2, 3 і в комбінованих моделях за ваги дитини від 18 кг Isofix є допоміжною системою кріплення. Водночас дитина разом з автокріслом завжди пристібається штатним ременем.
У автокріслах групи 0+, 1 і 0+/1 система Isofix реалізована за допомогою спеціальних платформ із кронштейнами. Така платформа (база) стаціонарно закріплюється на задньому сидінні машини, а вже на ній фіксується саме крісло. Платформи сумісні тільки з певними моделями автокрісел одного виробника. Автокрісла інших груп мають вбудовані кріплення (кронштейни) Isofix.
Простота й безпомилковість встановлення автокрісла – найвагоміший плюс такого способу. Закріпити крісло за допомогою Isofix може будь-який член родини лише за кілька хвилин. Неправильне встановлення водночас виключається, що особливо важливо у разі частого використання автокрісла поза машиною. Жорстка фіксація крісла на сидінні автомобіля гарантує високий ступінь, що наочно підтверджується результатами краш-тестів.
Однак не всі автомобілі підтримують систему Isofix. І хоча більшість сучасних «іномарок» у стандартній комплектації вже обладнані нею, вітчизняні та російські автомобілі досі є винятком.
Надійність, якість, комфорт
Каркас автокрісла підтримує спину дитини, що сидить у ньому, в правильному положенні. У разі аварії каркас приймає удар на себе та захищає тіло пасажира, отже, він має бути жорстким і максимально міцним. Виробляються крісла з металевими, пластиковими та комбінованими каркасами. Найбезпечніша (і найдорожча) основа – металева (алюмінієва), вона витримує величезні навантаження. Великою популярністю користуються пластикові та металопластикові каркаси. Внутрішня частина каркаса часто оброблюється поліуретановою піною, яка дає змогу дитині прийняти зручне положення, і прошарком із пінопласту, який поглинає удар. Глибока чаша крісла, розвинені боковини та великі підголівники забезпечують безпеку дитини у разі бічних зіткнень.
Для комфорту дитини необхідно, щоб форма сидіння повторювала контури її тіла та відповідала ортопедичним вимогам, інакше малюк швидко втомлюватиметься. У комбінованих моделей крісел можна змінювати висоту спинки (підголівника), а іноді й ширину в різних частинах (наприклад, у плечах). Щоб дитина достроково не виросла із крісла, варто вибирати моделі із широким діапазоном регулювання; водночас безступінчатий (плавний) механізм дасть змогу найбільш точно підлаштовувати крісло під статуру дитини, що росте з урахуванням кількості верхнього одягу.
Не забувайте також, що під час їзди цікаві маленькі пасажири воліють дивитися у віконце, тому крісло має бути підняте над сидінням автомобіля на рівень, достатній для забезпечення малюкові гарної видимості.
Кут нахилу спинки також впливає на комфортність. Чим молодша дитина, тим більше вона спить, і тим принциповіша для неї можливість опускати спинку автокрісла в положення для сну. Для дітей старших наявність окремих положень для неспання і для сну теж не буде зайвим, але, на жаль, далеко не всі моделі автокрісел її передбачають (особливо це стосується моделей для старших дітей). Якщо ця опція в автокрісла присутня, варто надавати значення не кількості положень спинки, а діапазону кутів нахилу.
Діти вагою до 18 кг (в середньому до 4 років) пристібаються вбудованими ременями безпеки автокрісла. Ремені кріпляться до спеціальних напрямних, які в деяких моделях можуть регулюватися, забезпечуючи максимально надійну фіксацію дитини в автокріслі. Діти понад зазначеної ваги пристібаються штатними ременями автомобіля, оскільки ремені автокрісла вже не справляються з подібним навантаженням.
Система кріплення вбудованих ременів може бути 3-точковою і 5-точковою, але вона завжди Y-подібна – тільки така конфігурація надійно оберігає дитину від травм хребта та ушкоджень черевної порожнини. П’ятиточкове кріплення краще розподіляє навантаження в разі ривка.
Вбудовані ремені мають бути широкими й обладнаними накладками, що пом’якшують тиск. Ремінь, що проходить через пах дитини, має мати додаткову пом’якшувальну вставку, оскільки у разі фронтального удару на це місце припадають чималі навантаження. Можливість регулювання довжини та висоти ременів дає змогу налаштувати їх з урахуванням комплекції дитини.
Вага крісла – це критерій зручності для батьків. Чим легше крісло, тим простіше його переносити та кріпити в машині. Це особливо актуально для моделей-«переносок», оскільки до ваги самого крісла додається вага малюка. Приводом для пошуку полегшеної моделі може стати й потреба частого монтажу та демонтажу (наприклад, у разі переміщення крісла з однієї машини в іншу або встановлення його на колясковому шасі). Якщо ви купуєте автокрісло, щоб один раз його встановити, то його вага не відіграє особливої ролі.
Встановлення автокрісла
Перед купівлею автокрісла потрібно перевірити розташування й довжину штатних ременів безпеки автомобіля (чи дають змогу вони закріпити крісло правильно та в необхідному місці), можливість кріплення за допомогою Isofix (за бажання), а також кут нахилу спинки заднього сидіння з погляду щільного стикування зі спинкою крісла (в моделях для старших дітей). Пам’ятайте, що не можна встановлювати автокрісло на сидінні з активною подушкою безпеки – вона призначена для дорослого. Скористайтеся опцією вимкнення подушки, якщо така є, або встановіть крісло в іншому місці.
Теоретично, найбільш безпечне місце для встановлення автокрісла – посередині заднього сидіння. За бічного удару дитина опиниться далеко від будь-яких дверей, а за фронтального – не дістане до спинки переднього сидіння. Однак це місце має бути обладнане 3-точковим штатним ременем, що передбачено далеко не у всіх автомобілях. Те ж саме стосується й системи Isofix – можливість крісла посередині сидіння доступна в ще меншій кількості моделей. Крім того, таке розташування крісла незручне ще й тим, що маленьку дитину складно в нього посадити.
На другому місці з безпеки є заднє сидіння за водієм. Це найменш вразлива зона автомобіля, оскільки водії інтуїтивно намагаються уникнути зіткнення зі свого боку. Зручно саджати дитину в крісло, зате в процесі їзди вона перебуває поза зоною доступу водія, що створює певні труднощі, якщо водій їде з дитиною в машині один.
Встановлення автокрісла на переднє сидіння – питання спірне. Законодавчих обмежень на таке розміщення немає; крім того, багато хто вважає, що водієві краще контролювати малюка, що сидить поруч, ніж постійно обертатися назад, втрачаючи пильність. Чи вартує такий «контроль» того, щоб розміщувати дитину в зоні максимального ризику, вирішуйте самі. Загалом встановлення допустиме, якщо це передбачено інструкцією, якщо подушки безпеки немає (або вимкнена) і тільки в положенні проти руху автомобіля.
Після встановлення крісла в машині перевірте такі моменти:
- Якщо ви закріпили автокрісло штатним ременем, порухайте його – правильно зафіксоване крісло не зміщуватиметься більш ніж 2-3 см в один бік.
- Посадіть дитину в крісло та пристебніть її внутрішніми ременями безпеки. Налаштуйте ремені у такий спосіб, щоб вони не відтягалися від тіла дитини більш ніж на 2 см.
Аксесуари
Виробники автокрісел пропонують і безліч аксесуарів для них:
- Змінні літні чохли для автокрісла виготовляються з повітропроникних натуральних матеріалів, які вбирають вологу. Вони суттєво покращують комфортність у спекотні літні дні, особливо якщо оббивка крісла виготовлена із синтетичних тканин.
- Додаткові дзеркала заднього огляду для батьків дають змогу спостерігати за дитиною, яка сидить ззаду і перебуває поза зоною видимості основного дзеркала.
- Фартухи проти бруду на спинку переднього сидіння допомагають зберегти чистоту в салоні, особливо в негоду.
- Захисні екрани та шторки на вікна використовуються за яскравого сонця. Дуже зручні в далекій дорозі.
- Підставки для ніг, підголівники, м’які подушки для сну, підставки для пляшок й інші опції роблять поїздку максимально зручною для дитини.
Вдалих поїздок, і нехай ваш малюк подорожує в безпеці!