Як вибрати бінокль

Важко переоцінити користь від хорошого бінокля. Цей оптичний прилад може здорово виручити й у поході незнайомою місцевістю, і на полюванні, і на риболовлі з човна, дасть змогу ближче познайомитися з дикою природою, а деякі моделі дають змогу здійснювати навіть астрономічні спостереження.

Однак під час вибору дуже легко заплутатися в численних параметрах і особливості різних біноклів. У цій статті ми розповімо, на що звертати увагу — це дасть вам змогу вибрати оптимальну модель для своїх потреб і не переплачувати за те, що вам абсолютно не потрібно.

Збільшення й апертура

У назві будь-якої моделі бінокля ви побачите кілька чисел — скажімо, 8×33 або 10×50. Перше з них — це коефіцієнт збільшення: під час спостереження через бінокль об’єкти будуть здаватися відповідно увосьмеро або вдесятеро більше (ближче до спостерігача). Є й моделі зі змінним збільшенням, і це теж відбивається в їхній назві — наприклад, 10—30×60.

Цілком зрозуміле бажання купити модель із максимально можливим збільшенням може обернутися неспроможністю нормально користуватися цим біноклем на практиці. По-перше, прилади з великою кратністю зазвичай великі й важкі. Подивитися через них із вікна на місяць можна, а ось тягти їх на собі в пішому поході дуже неприємно.

По-друге, у разі збільшення 10x і вище біноклем майже нереально користуватися «з рук» — тремтіння зображення, яке збільшувалося разом із кратністю, буде занадто сильним. Такі прилади призначені для встановлення на штатив — для цього в біноклях передбачене нарізне гніздо для спеціального адаптера.

Тому для польових умов розумніше буде зупинитися на моделях зі збільшенням 6—8 x. 10- і 12-кратні біноклі ще можна застосовувати, упершись у нерухомий об’єкт — такі прилади пасують для простих спостережень за зоряним небом і тваринами в природному середовищі існування. Моделі зі збільшенням від 15x — уже серйозні астрономічні прилади.

Треба зазначити, що є й біноклі з вбудованим стабілізатором зображення. Вони поки рідкісні й досить дорогі, зате дають змогу спокійно вести спостереження за більшої кратності збільшення.

Друге число в назві — це апертура, або діаметр (у міліметрах) передніх лінз об’єктивів. Цей параметр безпосередньо впливає (крім ваги й розміру, певна річ) на яскравість видимого зображення — за інших рівних умов картинка яскравіша в моделі з більшою апертурою. Подивившись удень у добре освітленому магазині у два різних біноклі, ви можете й не помітити особливої різниці — а ось у сутінку вона буде дуже суттєвою.

Подумайте, за яких умов ви збираєтеся експлуатувати бінокль. якщо вам важлива гарна видимість не тільки в сонячний полудень, є сенс вибирати моделі з більшою апертурою.

Призми

Лінзи об’єктивів бінокля розгортають зображення на 180°. Для того щоб повернути його у звичний стан, застосовується система обертальних призм. У сучасних біноклях здебільшого використовуються два різновиди таких призм:

1. Призми Порро (Porro prism). Класична схема, що забезпечує (за інших рівних умов) найкращу якість зображення й максимально широке поле зору. Біноклі з призмами Порро легко впізнаються за зовнішнім виглядом — їхні об’єктиви розташовані на більшій відстані, ніж окуляри.
2. Дахуваті призми (roof prism). У такої системи окуляр розташований на одній осі з об’єктивом, тому вона застосовується в тих випадках, коли важливо зробити бінокль максимально компактним. Однак у них більш вузьке поле зору й вищі світловтрати через наявність додаткових лінз.

Іноді застосовується інверсна схема Порро, у якій об’єктиви зсунуті ближче, ніж окуляри. Такі моделі забезпечують якісне яскраве зображення за невеликих розмірів, але ширина поля зору в них зовсім маленька.

Потрібно враховувати, що якісно виготовити призми Порро просто дешевше, ніж дахуваті, тому видимі відмінності в якості найсильніше помітні в молодшому й середньому ціновому сегменті.

У дорогих біноклів якість зображення майже не залежить від типу обертальної системи.

Має значення й матеріал, з якого виготовляються призми. Зараз широко застосовуються два сорти оптичного скла (крона):

1. BK7 (боросилікатний крон). Недорогий матеріал, який часто трапляється в бюджетних біноклях.
2. BaK4 (барієвий крон). Дорожчий у виробництві, ніж BK7, але забезпечує кращу якість зображення — насамперед більш високу контрастність і чудове передавання кольорів.

Тип скла, застосованого в біноклі, можна досить просто визначити візуально. У приладах із призмами з BaK4 зображення є ідеально круглим з однаковою яскравістю по всьому полю. У скла BK7 менший коефіцієнт заломлення й частина світла по краях поля не відбивається призмами й не потрапляє в окуляр. Тому в бінокля з призмами з BK7 часто помітний ромб, яскравість за межами якого дещо знижується (найкраще цей ефект видно за слабкого освітлення, наприклад, у сутінку).

Поле зору

Вище ми згадували термін «ширина поля зору» — це параметр, що безпосередньо впливає на комфортність спостережень і описує розміри видимого в бінокль простору. У характеристиках указується або кутове значення (у градусах), або лінійне (найчастіше в метрах на дистанції 1000 м). Перерахувати першу величину на другу дуже просто — досить помножити її на 17,45: скажімо, кут поля зору 6º відповідає його ширині 105 м на дистанції 1000 м.

Зрозуміло, що ширше поле зору, то більше ви зможете побачити, не водячи біноклем із боку в бік. Однак за інших рівних умов зі збільшенням поля зору гіршає зображення на його краях — з’являються помітні аберації. Тому й тут доводиться шукати компроміс. Загальні рекомендації такі: 6—8º для біноклів 6х—8х, 5—7º для 10х і 4—6º для 12х.

Вихідна зіниця

Зображення в окулярах бінокля забирає не всю площу окулярів. Його реальний розмір дорівнює відношенню апертури до кратності бінокля: скажімо, для бінокля 8×40 діаметр зображення буде дорівнює 5 мм, а для 8×20 — 2,5 мм. Це значення називають діаметром вихідної зіниці.

Цей параметр істотно впливає на суб’єктивно сприйняту яскравість зображення. Максимальною вона буде в тому разі, якщо діаметр вихідного зіниці дорівнює діаметру зіниці людського ока. Якщо вихідна зіниця більше — частина світла «пролітає» повз сітківку й залишається непоміченою, якщо менше — активуються не всі фоторецептори ока.

Людська зіниця може розширюватися від 3—4 мм за яскравого світла до 6—7 мм у сутінку. Бінокль із діаметром вихідної зіниці 3 мм добре працює в сонячний полудень, проте увечері робити спостереження з його допомогою дуже непросто. Якщо для вас це критично — вибирайте моделі, у яких цей параметр становить як мінімум 5—6 мм.

Винесення вихідної зіниці

Відстань від зовнішньої лінзи окуляра, на якому треба розташовувати зіницю ока для максимально чіткого зображення, називається виносом вихідної зіниці. Найчастіше це значення лежить у межах 10—20 мм. Якщо ви не носите окуляри, то найкраще зупинитися на біноклі з невеликим винесенням (до 15 мм). Користувачеві в окулярах є сенс звернути увагу на моделі з винесенням зіниці не менше ніж 15—17 мм.

До речі, якщо ви користуєтеся окулярами, зверніть увагу й на конструкцію наочників бінокля (особливо це стосується моделей із невеликим винесенням зіниці) — є можливість їх опустити або відкотити: так ви зможете витримати правильну відстань від ока до окуляра й водночас стабільно тримати бінокль, уперши його в окуляри.

Покриття лінз

Оптична система бінокля складається з досить великої кількості лінз — до 10—12 од. Поверхня кожної з них відбиває кілька відсотків світла, що потрапляє на них, і внаслідок яскравості зображення помітно знижується.

Для боротьби з цим ефектом на поверхню лінз наносять спеціальне антиблікове (просвітлювальне) покриття, яке істотно зменшує відбиття. Нанесення такого покриття збільшує ціну бінокля, тому нерідко воно є тільки на деяких лінзах. Крім того, покриття може бути одношаровим і багатошаровим — друге, зрозуміло, дорожче.

Стандартна термінологія, яка використовується в описах біноклів:

• Coated — одношарове покриття (зазвичай тільки на зовнішніх поверхнях лінз);
• Fully coated (FC) — одношарове покриття на всіх оптичних поверхнях;
• Multicoated (MC) — багатошарове покриття на деяких поверхнях, на інших — одношарове;
• Fully multicoated (FMC) — багатошарове покриття на всіх оптичних поверхнях.

Система фокусування

Є дві системи настроювання фокусу біноклів. У системі центрального фокусування обидва окуляри настроюються одним спільним барабаном, а для компенсації різниці гостроти зору лівого й правого ока використовується регулятор діоптрийної корекції, розташований на одному з окулярів. За невеликої різниці в гостроті зору очей цей спосіб дає прекрасні результати, і до того ж він дуже зручний у користуванні — діоптрійна корекція робиться один раз, і далі використовується лише центральний барабан.

У разі роздільного фокусування регулятори розташовуються на кожному окулярі й дають змогу незалежно їх настроювати. Така система менш зручна, але більш універсальна, оскільки з нею можна дістати ідеальне фокусування за будь-яких умов.

Додаткові опції

Якщо ви збираєтеся використовувати бінокль не тільки вдома за кімнатної температури, зверніть увагу й на наявність додаткових конструктивних особливостей, які підвищують надійність приладу і якість зображення в польових умовах.

Насамперед це стосується стійкості до ударів і падінь. Біноклі з металевими корпусами міцніше, ніж полімерні, хоча й важать вони більше. Є й моделі з м’яким протиударним покриттям, помітно знижує ймовірність випадково залишитися без бінокля в потрібний момент.

Для складних метеоумов випускаються волого й водозахищені прилади. Корпуси деяких біноклів заповнюють азотом замість повітря — це запобігає конденсації вологи всередині оптичної системи і її запотіванню.

Сучасні технології проникають і до цієї галузі, й окремі моделі забезпечені додатковими сервісними можливостями. До них належать уже згадані системи стабілізації зображення, автоматичне фокусування, всілякі далекоміри тощо.

Підсумки

Ще раз повторимо вже неодноразово згадувану в статті тезу: під час вибору бінокля не варто гнатися за якимось одним параметром. Набагато розумніше ретельно проаналізувати свої потреби й придбати модель із найбільш збалансованим для спланованого застосування набором характеристик. За ближчого розгляду рекомендації мають такий вигляд:

1. Для туризму — розумне збільшення (до 8х), пристойна апертура (40—50 мм, але не забувайте й про масу й розміри), бажано ударостійке виготовлення;
2. Для полювання — невеликі габарити, вихідна зіниця від 5 мм, широке поле зору; не зашкодять і ударостійкість, і заповнення азотом;
3. Для риболовлі — обов’язкова водозахищеність, а для спостережень із човна варто обмежитися кратністю 6х—8х;
4. Для спостережень за небом — велика апертура (від 70 мм), вихідна зіниця 6—7 мм, обов’язковий штатив.

Якщо є можливість — не заощаджуйте на просвітлювальному покритті й матеріалах (насамперед сорті скла лінз). Гарна якість зображення не тільки робить користування біноклем більш приємним і інформативним, а й істотно знижує втому зору, що дуже важливо під час тривалих спостережень.

Вдалого вам вибору!

Зображення взято з джерел: unsplash.com, pixabay.com.