Будь-який риболов-початківець ризикує зробити помилку, намагаючись вибрати універсальне вудлище, яким він зможе ловити в будь-яких умовах і з будь-якою оснасткою. Найчастіше в такому разі вибирається дешевий телескопічний спінінг, користуватися яким — суцільна мука. Або, навпаки, вузькоспеціалізований графітовий надшвидкий прут, який стоїть, як крило від літака, і ламається на першій же риболовлі через нерозуміння його призначення. Погодьтеся, такий досвід надовго (якщо не назавжди) відіб’є бажання брати в руки вудку. Щоб уникнути таких ситуацій, потрібно розуміти, що означає той чи інший параметр вудлища, і на що він впливає. Які є види вудилищ і як вибрати кращі далі в нашій статті.
Але спочатку внесемо трохи ясності в термінологію. Звичайно, не буде біди, якщо назвати фідер спінінгом, особливо в колі друзів на риболовлі, але, вибираючи його в магазині, краще називати речі своїми іменами.
Отже, найпоширеніша назва спінінг означає систему «вудлище-котушка-волосінь-приманка». Ловлять на штучні приманки, які поведінкою схожі на малька — основну здобич хижих риб. Спінінгові вудлища мають тонкий, гнучкий кінчик, іменований хлистом, основну частину (зазвичай складається з двох секцій), яку називають бланком, і ручку, на якій є кріплення для котушки. Хлист і бланк мають пропускні кільця, а самі вудлища бувають штекерними (рознімними) або, рідше, телескопічними. Останні зазвичай досить дешеві й найменш чутливі до умов експлуатації, і саме їх найчастіше використовують як універсальні.
Основними характеристиками будь-якого вудлища є його довжина, тест, будова та матеріал, з якого воно зроблене. Розповімо про них по черзі.
Довжина вудлищ спінінгів лежить у діапазоні від 150 до 360 см. Її вибір залежить від умов ловлі: занадто довге вудлище забезпечує дальнє й точне закидання, але може дуже сильно перешкодити на порослому деревами березі — не дарма ж у таких місцях із гілок звисають цілі гірлянди з волосіні. Незручне воно й у заповненому човні — можна зловити не рибу, а іншого риболова. Найбільш поширені вудлища завдовжки 240 см.
Вам може бути цікаво
Тестом вудлища (іноді потужністю) називають діапазон ваг приманки, з якими буде працювати його хлист. Ця характеристика виражається в грамах (g) або унціях (oz). Наприклад, напис на вудлищі «5-25 g» означає, що цей спінінг призначений для закидання приманки вагою від 5 до 25 грамів.
Для спрощення процесу вибирання вудлищ була придумана універсальна класифікація: Ультралайт, Лайт, Медіум, Хеві й Екстра Хеві. І якщо перший клас здатний на середній кидок мікровоблерів вагою півтора грама, то останній дає змогу впоратися з джерками та «гумою» важче 100 г. Вагові межі тесту означають те, що занадто легка приманка не зможе як належить підпружинити хлист, унаслідок чого вона далеко не полетить, а надто важка може просто поламати вудлище. В англомовних джерелах термін «тест» зазвичай пишеться як cast weight («закидувана вага»), що, очевидно, точніше відповідає змісту терміна.
Будова — це характеристика механічної жорсткості вудлища на різних його частинах. Вона визначає форму вигину вудлища під час закидання і впливає на швидкість випрямлення зігнутого вудлища. Від неї сильно залежить закидування приманки й подальший процес ловлі риби.
Можна виділити три основні типи будови:
- Швидка (Fast) — верхня частина хлиста, 1/3 довжини й менше
- Середня (Medium) або напівпараболічна — верхня частина й середина хлиста, до 2/3 довжини.
- Повільна (Slow) або параболічна — велика частина хлиста, більш ніж 2/3 довжини.
Вудлище зі швидкою будовою досить жорстке — у момент закидання помітно згинається тільки хлист, а вудлище з повільною будовою, навпаки, має меншу жорсткість у нижній частині й під час закидання хлист згинається майже по всій довжині. З цієї властивості вудлища випливає й техніка закидання.
Вудлище зі швидкою будовою краще підходить для різких закидань із коротким замахом, а вудлище з повільним — для широких і плавніших. Крім того, другий тип вудлищ неабияк пом’якшує динамічні ривки риби, а отже, зменшує навантаження на редуктор котушки та волосінь. У вудлищ швидкого типу є величезний запас міцності, але динамічні удари пом’якшуються гірше та, відповідно, навантаження на волосінь, котушку та губи риби більше. На практиці більшість риболовів-початківців використовує середній тип будови як універсальний.
Матеріалом для виготовлення вудлищ слугує або вуглеволокно, або скловолокно, або (найчастіше) їхній композит. Від кількості графіту в композиті залежить його пружність, або, як її частіше називають, дзвінкість вудлища. Вважається, що чим вища дзвінкість, тим краще відчуваються дотики приманки до різних підводних об’єктів. Деякі риболови заявляють, що своїми «рапірами» можуть розпізнати до 10 різновидів підводного ґрунту лише за однією вібрацією бланка. Варто також зазначити, що високомодульні вудлища найчастіше мають швидшу будову.
А ось склопластикові вудлища, навпаки, найбільш гнучкі та важкі, мають малий модуль пружності. Чистий склопластик трапляється досить рідко — тільки в дешевих моделях, і найчастіше саме в телескопічних вудках.
Ці характеристики цілком можна застосувати й до інших типів вудлищ, відрізняються тільки довжина та вагові рамки в тестах. Так, наприклад, середній тест фідера — 60-90 г, що куди більше середнього спінінга. Зате істотно відрізняється конструкція, тип оснастки та метод ловлі риби.
Вам може бути цікаво
Фідер (від англ. «to feed» — «годувати») — під цим словом розуміють не тільки вудлище, але й метод ловлі, що передбачає підгодовування риби в процесі закидання снасті. Відповідно, вудлище має витримувати дальній кидок заповненої годівниці, але водночас мати високу чутливість до клювання. Тому на досить масивний, середньої будови бланк ставлять (використовуючи вставне з’єднання) дуже тонкий і гнучкий хлист — квівертип. Завдяки його гнучкості під час закидання він стає паралельним волосіні, тому може витримувати великі навантаження. Зазвичай у комплекті з вудлищем додаються три таких кінчики з різним ступенем чутливості до клювання. Сьогодні це найпоширеніша снасть для ловлі мирної риби закиданням.
Менш поширений, але набагато чутливіший варіант фідера — свінгтип.
Він являє собою вільно звисальний хлистик, що коливається під час клювання (звідси й назва). Але може бути застосована ця снасть лише в певних умовах: дистанція ловлі не більш ніж 20 м, безвітряна погода та невелика вага оснастки.
Пікер : хоч і не зовсім коректно, але його можна назвати полегшеним і чутливішим варіантом фідера. Це вудлище призначене для закидання легких свинцевих грузил, а не годівниць. Зазвичай має швидшу будову та невеликий (10-30 г) тест. Найчастіше його застосовують відразу після загодовування фідером. Адже маленька свинцева кулька під час удару об воду створює куди менше шуму, ніж годівниця, та й закидати його набагато легше. Ще один варіант застосування — закидання з човна: коли не потрібно далеко кидати, можна ще більше полегшити снасть, підвищивши її чутливість. А підгодівлю можна провести і вручну.
Матчеві вудлища стоять трохи окремо. Їхніми основними особливостями є велика довжина та незвичайна будова, які дають змогу далеко закидати поплавець і робити різкі підсічки, а також добре гасити ривки риби під час виловлювання. Досягається це комбінаціями різних типів будови та жорсткості бланка.
Наприклад, повільні, але жорсткі матчеві вудлища найкраще підходять для ловлі великого коропа. Вудлище має впевнено амортизувати всі ривки риби, і водночас не гнутися в кільце. А повільні та м’які найкраще підходять для плотви. Під час виловлювання цієї риби метрів із тридцяти в неї з’являється дуже багато шансів зійти, і вудлище, яке не буде нівелювати кожен її рух, буде призводити до частих сходів.
Вам може бути цікаво
У цій статті ми обговорили лише найосновніші характеристики найпопулярніших різновидів вудлищ. Як бачите, у кожного з них є свої індивідуальні особливості, які найкраще підходять для свого методу ловлі. Звичайно, можна спробувати знайти компромісний варіант, але в підсумку замість чутливого та зручного інструмента ви отримаєте просто палицю з волосінню. Адже недарма досвідчені риболови кажуть — універсальне завжди гірше, ніж спеціалізоване.
Ні хвоста, ні луски!